Обробка поверхні - методи підвищення міцності та міцності стоматологічних керамічних матеріалів

Крихке руйнування керамічних реставрацій часто спричинене утворенням і поширенням поверхневих мікротріщин. Таким чином, поверхнева обробка реставрацій може закрити поверхневі мікротріщини, що утворилися під час препарування. Обробка поверхні включає полірування, глазурування, хімічне зміцнення та термічне зміцнення. Існує два способи скління: глазурована порцеляна та самосклення. Глазурування порцеляни – це процес нанесення спеченої порцеляни на поверхню правильно відшліфованої порцелянової реставрації, утворюючи однорідний тонкий шар скла. Самоглазурування — це процес розміщення керамічних реставрацій у піч для випалювання порцеляни, де температура підвищується вище температури склування, утворюючи склоподібний шар текучості на керамічній поверхні для відновлення поверхневих мікротріщин. Крім того, лазерну обробку також можна використовувати для підвищення міцності керамічних поверхонь. Після обробки лазером 308rm XeCl на поверхні стоматологічної кераміки шорсткість була значно зменшена, а шорсткість поверхні була нижчою при опроміненні з потужністю 6,28 Дж/см2 порівняно з потужністю 1,57 Дж/см2 і 3,14 Дж/см2 для того ж самого. порцелянового матеріалу за той же час. Однак через наявність мікротріщин і бульбашок на поверхні дентальна кераміка, оброблена лазером XeCl, все одно потребує подальшої обробки. Вивчаючи вплив обробки поверхні та термічної обробки на міцність стоматологічної кераміки, вони виявили, що шар напруги стиснення, спричинений фазовим перетворенням, призвів до вищої міцності термічно оброблених полірованих і піскоструминних зразків. Крім того, зразки з напрямком шліфування, паралельним осі згину зразка, мають вищу міцність, ніж зразки з напрямком шліфування, перпендикулярним осі згину зразка.